1 Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаеть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись. 2 Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповіді, не зеднавшись з вірою тих, що слухали Його. 3 Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: “Так що покляв ся я в гніві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій,” хоч дїла від настання еьвіту скінчені. 4 Рече бо десь про семий день так: “І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх.” 5 І в сьому (місці) знов: “Чи коли ввійдуть у відпочинок мій.” 6 Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух; 7 то знов означає якийсь день, “сьогоднї” глаголючи в Давиді, по стільких лїтах, яко ж було сказано: “Сьогоднї, як почуєте голос Ного, не закаменяйте сердець ваших.” 8 Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того. 9 Оце ж оставлено ще суботованнє людям божпм. 10 Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог. 11 Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у нсдовірство. 12 Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріше всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця. 13 І нема творпва невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово. 14 Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання. 15 Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха. 16 Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.