1 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: 2 Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим? 3 Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду? 4 Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня! 5 Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього, 6 якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю, 7 і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий! 8 Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх, 9 бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі, 10 отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть: 11 Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води? 12 Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву: 13 отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного, 14 бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність... 15 На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він... 16 Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його, 17 на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло: 18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!... 19 Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть. 20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців, 21 аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости... 22 Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!