1 А Йов відповів та й сказав: 2 Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!... 3 Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це? 4 Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний... 5 Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги! 6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю. 7 Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість. 8 Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські. 9 Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила? 10 Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла? 11 Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу? 12 Мудрість у старших, бо довгість днів розум. 13 Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум. 14 Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений. 15 Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть. 16 В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду. 17 Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів, 18 Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна. 19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює, 20 Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність. 21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює. 22 Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло. 23 Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю. 24 Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі, 25 вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!