1 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: 2 Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо! 3 Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні? 4 О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого? 5 Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його: 6 його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його, 7 стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!... 8 Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити: 9 пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому, 10 на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці... 11 Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах. 12 Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене. 13 Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти. 14 Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш... 15 Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка. 16 Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне. 17 Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому. 18 Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його. 19 У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання. 20 На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші... 21 Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!