1 І говорив Елігу та й сказав: 2 Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене! 3 Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує. 4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре. 5 Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє. 6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя... 7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду, 8 і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними? 9 Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає. 10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди! 11 Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату! 12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права. 13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав? 14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав, 15 всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!... 16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів: 17 Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного? 18 Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний? 19 Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук, 20 за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською. 21 Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її, 22 немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались. 23 Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд. 24 Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших. 25 Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть! 26 Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці, 27 за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх, 28 щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених. 29 Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом, 30 щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові. 31 Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду! 32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити! 33 Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи! 34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає: 35 Йов говорить немудро, а слова його без розуміння. 36 О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди, 37 бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...