1 Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу, 2 наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям! 3 Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!... 4 Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо... 5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо! 6 До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом! 7 Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини! 8 Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки... 9 Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб... 10 Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду... 11 Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах... 12 Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані... 13 Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються... 14 Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати, 15 втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу... 16 Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились, 17 тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли, 18 через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній... 19 Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід: 20 Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас? 21 Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було! 22 Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...