1 Не завидуй злим людям, не бажай бути з ними, 2 бо їхне серце говорить про здирство, а уста їхні мовлять про зло. 3 Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно. 4 А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним. 5 Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна від повносилого. 6 Тому то провадь війну мудрими радами, бо спасіння в численності радників. 7 Для безумного мудрість занадто висока, своїх уст не розкриє при брамі. 8 Хто чинити лихе заміряє, того звуть лукавим. 9 Замір глупоти то гріх, а насмішник огида людині. 10 Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила. 11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх? 12 Якщо скажеш: Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її. 13 Їж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм, 14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо знайдеш її, то ти маєш майбутність, і надія твоя не понищиться! 15 Не чатуй на помешкання праведного, ти безбожнику, не ограблюй мешкання його, 16 бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде! 17 Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє, 18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе! 19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним, 20 бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне. 21 Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними, 22 бо погибіль їхня нагло постане, а біду від обох тих хто знає? 23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді на обличчя не добре. 24 Хто буде казати безбожному: Праведний ти! того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи. 25 А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра! 26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве. 27 Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім. 28 Не будь ложним свідком на свого ближнього, і не підговорюй устами своїми. 29 Не кажи: Як зробив він мені, так зроблю я йому, верну людині за чином її! 30 Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого, 31 і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований... 32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі: 33 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, 34 і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!...