1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, (18-2) то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя, 2 (18-3) Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя! 3 (18-4) Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів! 4 (18-5) Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене! 5 (18-6) Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили. 6 (18-7) В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому! 7 (18-8) Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву: 8 (18-9) із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього! 9 (18-10) Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його. 10 (18-11) Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся... 11 (18-12) Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари! 12 (18-13) Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його... 13 (18-14) і Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний! 14 (18-15) Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив. 15 (18-16) Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх... 16 (18-17) Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, 17 (18-18) він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони! 18 (18-19) Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям, 19 (18-20) і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене! 20 (18-21) Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх, 21 (18-22) бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив, 22 (18-23) бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов! 23 (18-24) і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини, 24 (18-25) і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його. 25 (18-26) із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному, 26 (18-27) із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його, 27 (18-28) бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш, 28 (18-29) бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву! 29 (18-30) Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур. 30 (18-31) Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього! 31 (18-32) Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога? 32 (18-33) Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною, 33 (18-34) Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх, 34 (18-35) мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає. 35 (18-36) і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч. 36 (18-37) Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться. 37 (18-38) Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх, 38 (18-39) я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої! 39 (18-40) Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників. 40 (18-41) Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх! 41 (18-42) Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм. 42 (18-43) і я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу! 43 (18-44) Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав! 44 (18-45) На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються, 45 (18-46) в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх... 46 (18-47) Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться, 47 (18-48) Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив, 48 (18-49) що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника! 49 (18-50) Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю! 50 (18-51) Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.