1 Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює, 2 візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу! 3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє! 4 Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє. 5 Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене; 6 нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене, 7 бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою! 8 Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав! 9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою! 10 Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія. 11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене, 12 віддають мені злом за добро, осирочують душу мою! 13 А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє... 14 Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений... 15 А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають, 16 з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами... 17 Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою! 18 Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі! 19 Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить, 20 бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють, 21 свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили! 22 Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене! 23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою, 24 розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться, 25 нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули... 26 Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене! 27 Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові! 28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!