129
1 Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість! 2 Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали! 3 Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни, 4 та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав! 5 Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить! 6 Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте, 7 що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник, 8 і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!