1 Так і я, брати, прибувши до вас, не прийшов звіщати Божу таємницю майстерністю слова або мудрістю, 2 адже я вирішив не знати серед вас нічого, окрім Ісуса Христа, і то Його розіп’ятого. 3 Я перебував серед вас у слабкості, у страху та у великому тремтінні. 4 Моє слово та моя проповідь не полягали в переконливих словах мудрості, а в прояві Духа та сили, 5 щоб ваша віра ґрунтувалася не на мудрості людей, а на силі Бога.

6 Усе ж таки ми говоримо про мудрість між довершеними, а не про мудрість цього віку й не про керівників цього віку, які проходять. 7 Ми говоримо про Божу мудрість, заховану в таємниці, яку Бог заздалегідь призначив для нашої слави перед віками. 8 І цієї мудрості не пізнав жоден із правителів цього віку, бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави. 9 Але як написано:

10 А нам Бог відкрив це через Духа. Адже Дух усе досліджує† 2:10 Або: перевіряє., навіть Божі глибини. 11 І дійсно, хто знає те, що є в людині, як не людський дух, який є в ній? Так само ніхто не знає те, що є в Бозі, окрім Божого Духа. 12 Ми ж не маємо духа світу, але Духа від Бога, щоб знати те, що дароване нам Богом. 13 І говоримо про це не словами, яких навчає людська мудрість, а словами, вивченими в Дусі, пояснюючи духовне духовним. 14 А плотська людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство; і вона не може цього пізнати, адже про це можна судити лише духовно. 15 Духовний судить усе, а його ніхто не судить. 16 Адже