1 Але як в народі були лжепророки, так і поміж вами будуть лжевчителі, які тайно вноситимуть згубні єресі й, відрікшись Володаря, Який їх викупив, наведуть на себе швидку загибель. 2 І багато хто піде за їхньою розпустою, а через них дорога істини буде зневажатися. 3 І в ненаситності вони будуть наживатися на вас через видумані слова* 2:3 Або: видумані вчення.. Однак вирок, винесений ще здавна, не затримується, а їхня загибель не дрімає.

4 Адже якщо Бог не пощадив ангелів, які згрішили, а передав їх кайданам мороку, відправивши до Тартару,† 2:4 Це слово (запозичене в греків) може використовуватися для позначення місця, до якого були надіслані непокірні ангели, щоб там очікувати на своє покарання. Також це слово може слугувати аналогом слова «пекло». щоб зберегти для суду; 5 і якщо не пощадив стародавнього світу, навівши на безбожних світовий потоп, але зберіг Ноя, проповідника праведності, і з ним ще сімох; 6 і якщо Він засудив міста Содома та Гоморри на руйнування, спопеливши їх і показавши приклад, що трапиться з безбожними людьми, 7 проте врятував праведного Лота, який був пригнічений розбещеною поведінкою беззаконних 8 (адже праведник, живучи між ними, день у день мучив свою праведну душу через беззаконні діла, які бачив і чув), 9  то Господь знає, як врятувати благочестивих від випробування, а неправедних зберегти на День суду для покарання, 10 особливо тих, хто ходить за тілесною зіпсованою пожадливістю й зневажає владу.

Вони зарозумілі свавільці, які не бояться зневажати славних‡ 2:10 У цьому місці Петро має на увазі демонічні сили, яких навіть ангели не сміють осудити. Див. Юд. 1:8-9., 11 тоді як ангели, котрі переважають їх силою і міццю, не виносять на них зневажливого осуду перед Господом. 12 Але ці люди зневажають те, чого не розуміють. Вони, немов нерозумні тварини, народжені для вилову й забиття, самі будуть забиті у своїй зіпсованості, 13 прийнявши кару як відплату за неправедність. Вони повсякденні розкоші вважають за задоволення. Брудні й мізерні, вони насолоджуються своїм обманом, бенкетуючи з вами. 14 Маючи очі, повні перелюбу й безупинних гріхів, та серце, привчене до ненаситності, вони зваблюють нестійкі душі. Вони – діти прокляття. 15 Покинувши пряму дорогу, вони заблукали, слідуючи дорогою Валаама, сина Восора, який полюбив неправедну нагороду. 16 Проте він отримав докір за своє беззаконня: німа під’яремна ослиця, заговоривши людським голосом, запобігла божевіллю пророка.

17 Вони – безводні джерела й тумани, гнані бурею, для яких приготований морок темряви. 18 Адже промовляючи пишномовні нісенітниці, вони зваблюють тілесною похіттю та розпустою людей, які ледве втекли від тих, хто живе в обмані. 19 Вони обіцяють їм волю, а самі є рабами тління. Адже чим хтось переможений, тим і поневолений. 20 Бо якщо вони уникнули загнивання світу через пізнання нашого Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потім виявилися оплутані та переможені ним, – то останнє для них гірше від першого. 21 Адже краще їм було не пізнавати дороги праведності, ніж, пізнавши, відвернутися від святої заповіді, яку їм передали. 22 Справдилося щодо них прислів’я: