1 Коли настав день П’ятдесятниці, усі були разом в одному місці. 2 Раптом почувся з неба шум, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. 3 І побачили щось подібне до вогняних язиків, що розділилися й зупинилися по одному на кожному з них. 4 І всі наповнилися Святим Духом та почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

5 А в Єрусалимі тоді знаходилися юдеї, благочестиві люди з різних народів, що під небом. 6 Коли почувся шум, зібрався натовп і дуже збентежився, бо кожен чув, як вони говорили його рідною мовою. 7 Здивовані й вражені, вони запитували: «Хіба всі ці, що говорять, не галілеяни? 8 Як же так сталося, що кожен із нас чує їх своєю рідною мовою? 9 Парфяни, мідяни та еламіти, жителі Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, 10 Фригії та Памфілії, Єгипту та околиць Лівії, що поблизу Киренеї, відвідувачі з Рима, 11 юдеї та прозеліти, критяни та араби – усі ми чуємо, як вони говорять про великі діла Божі нашими мовами!» 12 Здивовані та розгублені, вони запитували одне одного: «Що це може означати?»

13 Інші ж глузували кажучи: «Вони напилися солодкого вина!»

14 Тоді Петро, піднявшись разом з одинадцятьма, голосно промовив до них:

―Брати-юдеї та жителі Єрусалима! Щоб вам було зрозуміло, послухайте уважно мої слова! 15 Ці люди не п’яні, як ви думаєте: зараз лише третя година* 2:15 Дев’ята година ранку. дня. 16 Але це те, що сказав пророк Іоїл:

22 Ізраїльтяни, послухайте ці слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, засвідченим вам від Бога чудесами, великими ділами та знаменнями, які Бог робив через Нього посеред вас, як ви самі знаєте. 23 Його, призначеного згідно із задумом та передбаченням Божим, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників. 24 Але Бог воскресив Його, звільнивши від муки смерті, тому що не могла вона втримати Його. 25 Бо Давид сказав про Нього:

29 Брати, дозвольте сказати вам відверто, що патріарх Давид помер та був похований, і його гробниця збереглася серед нас донині. 30 Але будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою обіцяв йому нащадка§ 2:30 Див. 2 Сам. 7:12-13; Пс. 131:11., якого посадить на свій престол, 31 він, передбачивши майбутнє, говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в царстві мертвих і тіло Його не побачить тління. 32 Бог воскресив Ісуса, і всі ми цьому свідки. 33 Він був піднесений праворуч від Всемогутнього Бога й, отримавши від Отця обітницю Святого Духа, надіслав те, що ви бачите та чуєте. 34 Бо Давид не піднявся до неба, але сам говорить:

36 Тому нехай весь дім Ізраїля буде впевнений у тому, що Господом та Христом зробив Бог Цього Ісуса, Якого ви розіп’яли.

37 Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам:

―Брати, що нам робити?

38 Петро відповів:

―Покайтеся, і кожен із вас нехай буде охрещений в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів, і отримаєте дар Святого Духа; 39 бо ця обітниця для вас, ваших дітей та всіх, хто далеко, скільки б їх не покликав Господь, Бог наш. 40 І багатьма іншими словами він свідчив та умовляв кажучи:

―Спасайтеся від цього непокірного роду!

41 Ті, що прийняли його слово, були охрещені. Того дня до учнів приєдналося близько трьох тисяч осіб.

42 Вони твердо тримались навчання апостолів, завжди перебували в братерському спілкуванні, ламанні хліба та молитвах. 43 Страх охопив кожну душу: багато чудес та знаків робилося через апостолів. 44 Усі віруючі були разом і все мали спільне. 45 Вони продавали своє майно та маєтки й роздавали кожному за його потребою. 46 Щодня вони продовжували зустрічатися разом у Храмі, а вдома ламали хліб та споживали їжу з радістю й щирістю в серці, 47 прославляючи Бога й маючи прихильність усього народу. А Господь щодня додавав до них тих, кого спасав.