1 Потім первосвященник спитав Стефана:

―Це так?

2 Він відповів:

―Брати та батьки, послухайте! Бог слави з’явився нашому батькові Аврааму, коли він жив у Месопотамії, до того, як він оселився в Харрані, 3 та сказав йому: «Вийди з твоєї землі, з місця твого народження й піди в землю, яку Я покажу тобі».* 7:3 Див. Бут. 12:1. 4 Тоді Авраам вийшов із землі Халдейської та оселився в Харрані. А звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в землю, де ви зараз живете. 5 І не дав йому ніякої спадщини, не дав навіть кроку землі. Але обіцяв дати її у володіння йому та його нащадкам, хоча Авраам не мав ще дитини. 6 І сказав йому Бог: «Твої нащадки будуть переселенцями в чужій землі, жителі тієї землі поневолять та гнобитимуть їх чотириста років. 7 Але народ, який їх поневолить, Я буду судити, – сказав Бог, – і потім вони вийдуть та служитимуть Мені в цьому місці».† 7:7 Див. Бут. 15:13, 14. 8 І дав йому завіт обрізання. Авраам став батьком Ісаака й обрізав його восьмого дня; Ісаак став батьком Якова, а Яків – дванадцятьох патріархів.

9 Патріархи із заздрощів продали Йосифа до Єгипту. Але Бог був із ним 10 і врятував його від усіх бід. Він дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем Єгипетським, який зробив його правителем над усім Єгиптом та всім своїм домом. 11 Потім настав голод та велике страждання у всьому Єгипті та Ханаані, і наші батьки не могли знайти їжі. 12 Почувши, що в Єгипті є зерно, Яків надіслав туди наших батьків уперше. 13 Коли ж вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився своїм братам, і фараон дізнався про родину Йосифа. 14 Потім Йосиф послав за своїм батьком Яковом та всіма його родичами – усього сімдесят п’ять осіб. 15 Яків прийшов до Єгипту, де помер сам і всі батьки наші. 16 Їхні тіла були перенесені в Сихем та покладені в гробницю, яку Авраам придбав за срібло від синів Еммора в Сихемі. 17 Коли ж наближався час здійснення обітниці, яку Бог дав Авраамові, чисельність нашого народу в Єгипті значно збільшилась. 18 Так було, поки в Єгипті не постав інший цар, який не знав Йосифа.‡ 7:18 Див. Вих. 1:8. 19 Він підступно поводився з нашими родичами, жорстоко змушуючи наших батьків викидати своїх дітей, щоб не лишалися живими. 20 У цей час народився Мойсей, він був гарним перед Богом. Три місяці його годували в батьківському домі, 21 а коли були вимушені покинути його на вулиці, він був підібраний дочкою фараона, яка виховала його як власного сина. 22 І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрості; був сильний у слові та дії.

23 Коли ж йому виповнилося сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих. 24 Побачивши, що одного з них несправедливо скривджено, він заступився за нього та помстився за ображеного, убивши єгиптянина. 25  Мойсей думав, що його брати зрозуміють, що Бог через нього дає їм визволення, але вони не зрозуміли. 26 Наступного дня Мойсей побачив двох ізраїльтян, що билися. Він намагався їх закликати до миру, кажучи: «Ви ж брати! Чому ви кривдите один одного?» 27 Але той, хто кривдив свого ближнього, відштовхнув Мойсея, кажучи: «Хто тебе поставив керівником та суддею над нами? 28 Чи хочеш і мене вбити так само, як ти вчора вбив єгиптянина?»§ 7:28 Див. Вих. 2:14. 29 Почувши ці слова, Мойсей утік та оселився як чужинець у землі Мадіам. Там у нього народилося двоє синів.

30 Коли минуло сорок років, з’явився Мойсею в пустелі гори Синаю ангел у полум’ї вогню тернового куща. 31 Мойсей, побачивши це, був здивований; а коли підійшов ближче, щоб роздивитися, почув голос Господа: 32 «Я – Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака і Якова». Мойсей, затремтівши від страху, не наважувався поглянути.* 7:32 Див. Вих. 3:6.

33 Господь же сказав йому: «Зніми своє взуття, бо місце, на якому ти стоїш, – це свята земля. 34 Я побачив скорботи Мого народу в Єгипті й почув його стогін. Тому Я зійшов, щоб визволити його. А тепер іди, Я посилаю тебе до Єгипту».† 7:34 Див. Вих. 3:5, 7, 8, 10.

35 Того самого Мойсея, якого вони відкинули, кажучи: «Хто тебе поставив керівником та суддею?» – тепер Бог надіслав керівником та визволителем через ангела, який з’явився йому в полум’ї тернового куща. 36 Він вивів їх з Єгипту, роблячи чудеса та знамення в землі Єгипту, у Червоному морі й у пустелі упродовж сорока років.

37 Це той Мойсей, що сказав ізраїльтянам: «Бог підніме з-посеред ваших братів Пророка, подібного до мене».‡ 7:37 Див. Повт. 18:15. 38 Він був у зібранні народу в пустелі, разом з ангелом, який говорив із ним на горі Синай, і з нашими батьками. Він отримав слова життя, щоб передати їх нам.

39 Але наші батьки не бажали коритися, відкинули його та у своїх серцях повернулися до Єгипту. 40 Вони сказали Ааронові: «Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо ми не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипту».§ 7:40 Див. Вих. 32:1. 41 У ті дні вони зробили золоте теля, принесли жертву цьому ідолу та раділи справі своїх рук. 42 Бог же відвернувся від них, залишивши їх вклонятися тілам небесним, як написано в книзі пророків:

44 У наших батьків у пустелі було Шатро одкровення, зроблене згідно з вказівками, які Бог дав Мойсею, і за зразком, який він побачив. 45 Отримавши його, наші батьки разом з Ісусом Навином принесли його у володіння народів, яких Бог вигнав з-перед обличчя наших батьків. І залишився там до днів Давида, 46 який знайшов благодать перед Богом і просив дозволу знайти оселю для Бога Якова. 47 Однак Дім для Нього збудував Соломон.

48 Але Всевишній не живе в домах, зроблених руками людськими. Як каже пророк:

51 Ви – впертий народ, необрізаний серцем та вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, як і ваші батьки. 52 Кого з пророків ваші батьки не переслідували? Вони вбили тих, хто звіщав прихід Праведного, зрадниками та вбивцями Якого ви стали тепер. 53 Отримавши Закон через служіння ангелів, ви не підкорилися йому.

54 Почувши це, вони розлютилися у своїх серцях і скреготали зубами проти Стефана. 55 Він же, сповнений Святого Духа, здійняв очі до неба та побачив славу Божу й Ісуса, Який стоїть праворуч від Бога. 56 І сказав: «Я бачу відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч від Бога».

57 Тоді вони голосно закричали та, затуливши вуха, разом кинулися на нього. 58 Вони вивели його за місто та почали закидувати камінням. Свідки обвинувачення поклали свій одяг біля ніг молодого чоловіка, що звався Савл.

59 Коли вони закидували Стефана камінням, він молився й казав: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» 60 Потім став на коліна й голосно промовив: «Господи, не зараховуй їм цього гріха!» І, сказавши це, він помер.