13
1 У церкві Антіохії були пророки та вчителі: Варнава, Симеон, якого звали Нігер, Луцій з Киринеї, Манаен, який виховувався разом із тетрархом Іродом, та Савл. 2 Одного разу, коли вони служили Господеві й постилися, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для справи, до якої Я їх покликав». 3 Тоді, після посту й молитви, вони поклали на них руки та відпустили.
Апостоли проповідують на Кіпрі
4 Послані Святим Духом, вони прийшли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру. 5 Прибувши до Саламії, звіщали там Слово Боже в юдейських синагогах. Іван теж був із ними та допомагав їм. 6 Пройшовши через весь острів, прийшли до Пафосу. Там вони знайшли одного юдея, на ім’я Бар-Ісус, який був чаклуном та лжепророком. 7 Він був разом із проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Проконсул покликав Варнаву та Савла, бажаючи послухати Слово Боже. 8 Але Еліма, чаклун (так перекладається його ім’я), протистояв їм, намагаючись відвернути проконсула від віри. 9 Тоді Савл, він же й Павло, сповнений Святого Духа, подивився уважно на нього 10 й сказав:
―Сину диявола та вороже всякої праведності, повний усілякого лукавства та зла! Невже ти не перестанеш перекручувати прямі шляхи Господні? 11 Ось тепер рука Господня направлена проти тебе: будеш сліпий і не бачитимеш сонця до певного часу!
І відразу огорнули його морок і темрява, і він почав шукати, хто б його повів за руку. 12 Коли проконсул побачив те, що сталося, то увірував, дивуючись Господньому вченню.
Павло та Варнава в Антіохії Пісідійській
13 Відпливши з Пафосу, Павло й ті, що були разом із ним, прийшли в Пергію та Памфілію. Там Іван залишив їх та повернувся до Єрусалима. 14 Вони ж пройшли через Пергію і дійшли до Антіохії Пісідійської. У Суботу Павло та Варнава прийшли в синагогу й присіли. 15 Після читання Закону та Пророків керівник синагоги послав сказати їм:
―Брати, якщо у вас є слово настанови до народу, то говоріть.
16 Павло піднявся та, подавши рукою знак, сказав:
―Ізраїльтяни та всі, хто боїться Бога, послухайте! 17 Бог ізраїльського народу обрав наших батьків. Він підніс цей народ під час перебування в землі Єгипту й вивів його з неї Своєю сильною рукою. 18 Сорок років Він терпів їх у пустелі. 19 Він знищив сім народів у землі Ханаанській та віддав їхню землю у спадщину нашим батькам. 20 Це відбувалося упродовж чотирьохсот п’ятдесяти років. Після цього Бог давав їм суддів аж до пророка Самуїла. 21 Потім народ просив собі царя, і Бог дарував їм Саула, сина Кісового, з роду Веніаміна, який керував сорок років. 22 Згодом Бог усунув Савла, зробивши царем Давида. Він свідчив про нього, кажучи: «Я знайшов Давида, сина Єссеєвого, чоловіка Мені до серця. Він звершить усю Мою волю». 23 З його нащадків Бог, згідно зі Своєю обітницею, привів Ізраїлеві Спасителя – Ісуса. 24 Перед приходом Ісуса Іван закликав до хрещення на знак покаяння весь народ Ізраїлю. 25 Закінчуючи своє служіння, Іван казав: «За кого ви мене вважаєте? Я не Він. Але після мене йде Той, Кому я не достойний розв’язати ремінці сандалій на ногах». 26 Брати, діти роду Авраама, і ті, що боїтеся Бога! Це Слово спасіння було надіслане вам. 27 Жителі Єрусалима та їхні керівники не впізнали Ісуса й, засудивши Його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. 28 І хоча вони не знайшли жодної підстави для обвинувачення, усе ж просили Пилата вбити Його. 29 А коли сповнили все, що було написано про Нього, вони зняли Його з хреста та поклали в гробницю. 30 Але Бог воскресив Його з мертвих, 31 і ще багато днів ті, що прийшли разом із Ним із Галілеї в Єрусалим, бачили Його. Тепер вони – Його свідки перед народом. 32 Ми проповідуємо вам нині цю Добру Звістку: обітницю, дану нашим батькам, 33 Бог сповнив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса. У другому псалмі написано:
«Ти Мій Син!
Я сьогодні породив Тебе!»* 13:33 Див. Пс. 2:7.
34 А про те, що Бог воскресив Його з мертвих, так що тіло Його вже ніколи не повернеться у тління, сказав так:
«Я дам вам святі та надійні благословення, обіцяні Давидові».† 13:34 Див. Іс. 55:3.
35 Тому й в іншому місці каже:
«Ти не дозволиш вірному Твоєму побачити тління».‡ 13:35 Див. Пс. 15:10.
36 Адже Давид, послуживши волі Божій у своєму поколінні, помер, був похований разом зі своїми батьками й побачив тління. 37 Але Той, Кого Бог воскресив, не побачив тління. 38 Тому, брати, я хочу, щоб ви знали: через Нього вам сьогодні звіщається прощення гріхів. І від усього, у чому ви не могли виправдатися в Законі Мойсея, 39 кожен, хто вірить, виправданий через Нього. 40 Будьте уважні, щоб не сталося з вами того, про що сказано в пророків:
41 «Подивіться, насмішники,
здивуйтеся та помріть,
бо Я роблю справу в дні ваші,
справу, у яку ви ніяк не повірите,
навіть якби вам хтось розповів про це».§ 13:41 Див. Ав. 1:5.
42 Коли Павло та Варнава виходили, їх запросили говорити про це ж наступної Суботи. 43 Після того, як зібрання розійшлося, багато юдеїв та богобоязних прозелітів пішли за Павлом та Варнавою. Ті говорили з ними та переконували їх залишатись у благодаті Божій.
44 Наступної Суботи майже все місто зібралося послухати Слово Господнє. 45 Коли юдеї побачили натовп, то сповнились заздрощів і богохульствами перечили тому, що говорив Павло.
46 Тоді Павло та Варнава рішуче сказали їм: «Слово Боже треба було звістити насамперед вам. Але оскільки ви відкидаєте його й вважаєте себе недостойними вічного життя, ми звертаємося до язичників. 47 Бо так наказав нам Господь:
„Я зробив тебе світлом серед народів,
щоб ти ніс спасіння до краю землі“».* 13:47 Див. Іс. 49:6.
48 Коли язичники почули це, вони раділи та славили Слово Господнє. І всі, кого було призначено до вічного життя, увірували.
49 Слово Господнє поширювалося по всій країні. 50 Юдеї підбурили богобоязних жінок зі знатних сімей та керівників міста, і вони почали гоніння проти Павла та Варнави й вигнали їх за межі своєї землі. 51 Тоді апостоли обтрусили пил зі своїх ніг на свідчення проти них і пішли до Іконії. 52 Учні були сповнені радості та Святого Духа.