2 Почувши, що він говорить єврейською, вони ще більше притихли.

Павло сказав: 3 «Я юдей! Народився в Тарсі в Килікії, але виховувався в цьому місті, біля ніг Гамалиїла, навчений докладно Закону батьків наших, ревнитель Бога, як і всі ви сьогодні. 4 Я переслідував до смерті послідовників цього Шляху, зв’язував та кидав у в’язницю чоловіків та жінок. 5 Свідки цього – первосвященник та всі старійшини, від яких я отримував листи до братів із Дамаска, щоб піти та привести до Єрусалима зв’язаними тих, хто там був, для покарання.

6 І сталося, коли я вже наближався до Дамаска, приблизно опівдні, навколо мене раптом засяяло велике світло з неба. 7 Я впав на землю й почув голос, який казав мені: „Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?“ 8 Я спитав: „Хто Ти, Господи?“ Він відповів: „Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш“. 9 Ті, що були зі мною, бачили світло, але не розуміли голосу Того, Хто промовляв. 10 Я запитав: „Господи, що мені робити?“ Господь сказав: „Підведися та йди в Дамаск. Там тобі буде сказано все, що тобі призначено робити“. 11 Ті, що були зі мною, за руки привели мене в Дамаск, тому що я осліп від того яскравого світла.

12 Чоловік, на ім’я Ананія, благочестивий за Законом, про якого добре свідчили всі юдеї, що мешкали там, 13 прийшов до мене й, ставши поруч, сказав: „Брате Савле, прозрій!“ І тієї ж миті я побачив його.

14 Він сказав: „Бог наших батьків обрав тебе, щоб ти пізнав Його волю, побачив Праведного та почув голос із Його вуст. 15 Ти будеш перед усіма людьми Йому свідком того, що бачив та чув. 16 І тепер чому ти зволікаєш? Встань, прийми хрещення та обмий свої гріхи, прикликавши Його ім’я!“

17 Коли я повернувся в Єрусалим і молився в Храмі, мені було видіння. 18 Я побачив Господа, Який казав мені: „Поспіши та скоріше вийди з Єрусалима, тому що не приймуть твого свідчення про Мене“.

19 Я відповів: „Господи, вони знають, що я кидав їх у в’язницю та бив у синагогах тих, хто вірив у Тебе. 20 Коли проливалася кров Твого свідка Стефана, я стояв там, і схвалював це, і охороняв одяг тих, хто вбивав його“.

21 Тоді Господь промовив до мене: „Іди, бо Я пошлю тебе далеко до язичників“».

22 Натовп слухав Павла до цих слів, але тут вони почали кричати: «Геть такого із землі! Йому не слід жити!»

23 Вони кричали, скидали одяг та кидали пил у повітря. 24 Тоді Трибун звелів відвести Павла до фортеці; він наказав бичувати та допитати його, щоб дізнатися, з якої підстави вони так на нього кричали. 25 Але коли прив’язали його ременями, Павло сказав сотникові, що стояв поруч: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»

26 Почувши це, сотник пішов до Трибуна й сказав йому: «Що ти хочеш зробити? Цей чоловік – римський громадянин».

27 Трибун прийшов до Павла та спитав:

―Скажи мені, ти римський громадянин?

Він відповів:

―Так.

28 Трибун сказав:

―Я придбав це громадянство за чималу суму грошей.

Павло ж відповів:

―А я народився римлянином.

29 Ті, що мали його допитати, негайно відійшли від нього. Трибун дуже злякався, збагнувши, що він зв’язав римського громадянина.

30 Наступного дня, бажаючи дізнатися достеменно, чому юдеї звинувачують його, Трибун розв’язав його та наказав, щоб зібралися первосвященники й весь Синедріон. Потім він увів Павла та поставив перед ними.