1 Через п’ять днів первосвященник Ананія разом зі старійшинами та адвокатом Тертуллом прийшли до Кесарії та перед намісником висунули обвинувачення проти Павла. 2 Коли Павла покликали, Тертулл почав обвинувачувати його, кажучи: «Тривалий мир ми маємо завдяки тобі, і добрі речі були зроблені для цього народу через твою дбайливість. 3 Поважний Феліксе! Ми з великою вдячністю завжди й повсюди це визнаємо. 4 Щоб не затримувати тебе довго, благаю тебе, вислухай нас коротко у своєму милосерді. 5 Ми з’ясували, що ця людина – бунтівник. Він провокує заворушення між усіма юдеями в усьому світі та очолює назарейську єресь. 6 До того ж він намагався осквернити Храм. Тому ми його спіймали й хотіли судити за нашим Законом. 7 Але прийшов Трибун Лісій і силоміць забрав його з наших рук, 8 наказавши його обвинувачам іти до тебе.* 24:6-8 Деякі ранні рукописи не містять слів: й хотіли судити… до тебе. Якщо ти його допитаєш, то сам дізнаєшся про все, у чому ми його звинувачуємо».

9 Інші юдеї теж долучилися до обвинувачень, говорячи, що все це правда.

10 Коли намісник подав знак, Павло почав говорити: «Знаючи, що ти вже багато років суддя цього народу, я охоче буду захищатися. 11 Ти можеш довідатись, що минуло не більше дванадцяти днів відтоді, як я прийшов до Єрусалима на поклоніння. 12 І не бачили мене, щоб я сперечався з кимось у Храмі або підбурював народ десь у синагогах чи в місті. 13 Вони навіть не можуть тобі довести того, у чому мене звинувачують. 14 Але я визнаю, що служу Богові батьків наших згідно з вченням Шляху, яке вони називають єрессю. Я вірю всьому, що записано в Законі та Пророках. 15 У мене така ж надія на Бога, як і в них, що буде воскресіння праведних та неправедних. 16 Тому я дбаю про те, щоб завжди мати чисте сумління перед Богом та людьми.

17 Через багато років я прийшов, щоби подати моєму народові милостиню та принести жертви. 18 За цим мене й знайшли очищеного в Храмі. Там не було ні натовпу, ні колотнечі. 19 Це були деякі юдеї з Азії, які мали би бути тут перед тобою, якщо мають щось проти мене. 20 Або нехай присутні тут скажуть, яку провину знайшли в мені, коли я стояв у Синедріоні. 21 Хіба що те слово, яке я вигукнув перед ними: „Сьогодні мене судять перед вами за воскресіння з мертвих!“»

22 Тоді Фелікс, який добре знав про Шлях, відклав суд, сказавши: «Я винесу рішення з вашого питання, коли прийде Трибун Лісій». 23 Він наказав сотникові стерегти Павла, але надати певну свободу й нікому з його близьких не забороняти, щоб служили йому.

24 Через декілька днів Фелікс прийшов разом зі своєю дружиною Друзиллою, яка була юдейкою. Він наказав покликати Павла, аби послухати про віру в Ісуса Христа. 25 Проте коли Павло говорив про праведність, здержливість та майбутній суд, Фелікс злякався й сказав: «Тепер іди! Коли матиму час, покличу тебе». 26 Він сподівався, що Павло дасть йому грошей, і тому часто наказував привести його та говорив із ним.

27 Коли минуло два роки, замість Фелікса прийшов Порцій Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелікс залишив Павла у в’язниці.