12
1 Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, скиньмо всякий тягар і гріх, який так легко нас обплутує, і з наполегливістю біжімо в змаганні, яке нам визначено, 2 уважно дивлячись на Ісуса, Засновника* 12:2 Це слово ще може означати Князь, або: Зачинатель. та Вдосконалювача віри, Який заради належної Йому радості перетерпів муки хреста, незважаючи на ганьбу, і сів праворуч від Божого престолу. 3 Тож подумайте про Того, Хто витерпів таку ворожість грішників, щоб ви не втомлювались і не падали духом.
Бог – наш Отець
4 Ви ще не чинили опору до крові у боротьбі з гріхом. 5 Ви зовсім забули слова підбадьорення, звернені до вас як до синів:
«Сину мій, не нехтуй картанням Господнім
і не дратуйся через Його докори,
6 адже кого Господь любить, тому й докоряє,
як батько синові, який йому любий».† 12:6 Див. Пр. 3:11-12.
7 Зносьте труднощі, адже Бог ставиться до вас як до Своїх синів. Хіба є такий син, якого б не карав батько? 8 А якщо ви залишаєтесь без покарання, якого всі Божі діти зазнають, тоді ви незаконні діти, а не справжні сини. 9 Крім того, якщо ми цінували й поважали земних батьків, які карали нас, то наскільки ж більше ми повинні підкорятися Отцеві духів, щоб жити? 10 Бо вони протягом короткого часу карали нас так, як їм здавалося правильним. Коли ж нас карає Бог, це йде нам на користь, щоб ми мали участь у Його святості. 11 Жодне покарання зараз не здається радістю, але смутком. Однак згодом навченим через покарання приносить мирний плід праведності.
12 Тому зміцнюйте свої опущені руки й знесилені коліна 13 і «випряміть стежки для ваших ніг»,‡ 12:13 Див. Пр. 4:26. щоб кульгавий не відхилився, а, навпаки, був зцілений.
Попередження та заохочення
14 Прагніть жити з усіма в мирі та у святості, без яких ніхто не побачить Господа. 15 Дивіться, щоб нікому не бракувало Божої благодаті й щоб не проріс жоден гіркий корінь, який би завдав шкоди та через це осквернив багатьох.§ 12:15 Див. Повт. 29:18. 16 Пильнуйте, щоб ніхто не був розпусником або нечестивим, як Ісав, який за миску їжі продав своє первородство. 17 Ви знаєте, що згодом, бажаючи успадкувати благословення, він був відкинутий, бо не знайшлося вже місця для покаяння, хоча він і шукав його зі сльозами.
18 Ви не прийшли до гори Синай, до якої можна доторкнутися, яка палає вогнем, окутана хмарою, темрявою та бурею. 19 Ви не почули звуку сурми чи голосу, що промовляє слова так, що, почувши їх, люди благали, щоб їм більше не говорили, 20 бо вони не могли витримати того, що було наказано: «Якщо навіть тварина торкнеться гори, її треба закидати камінням».* 12:20 Див. Вих. 19:12-13. 21 Це видовище було таким страшним, що Мойсей сказав: «Я переляканий і тремчу від страху».† 12:21 Див. Повт. 9:19.
22 Але ви наблизилися до гори Сіон, до міста живого Бога – небесного Єрусалима, до безлічі ангелів у радісному зібранні, 23 до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога, Який є Суддею для всіх, до духів праведників, що стали досконалими, 24 до Ісуса – Посередника Нового Завіту, і до крові для кроплення, яка промовляє краще, ніж кров Авеля.
25 Дивіться, щоб ви не відвернулися від Того, Хто говорить. Бо якщо не уникнули покарання ті, що відвернулися від того, хто говорив на землі, то наскільки більше будемо покарані ми, якщо відвернемося від Того, Хто говорить із неба? 26 Його голос тоді захитав землю, але тепер Він пообіцяв кажучи: «Ще раз Я захитаю, і не тільки землю, але й небо».‡ 12:26 Див. Ог. 2:6. 27 Слова «ще раз» означають заміну того створеного, що його можна похитнути, на непохитне, щоб воно перебувало завжди.
28 Отже, оскільки ми отримуємо непохитне Царство, будьмо вдячні й радо служімо Богові з побожністю й страхом, 29 бо «наш Бог – нищівний вогонь».§ 12:29 Див. Повт. 4:24.