12
Ісус помазаний у Віфанії
1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії, де був Лазар, якого воскресив із мертвих. 2 Там Йому приготували вечерю. Марта слугувала, а Лазар був одним із тих, хто сидів із Ним за столом. 3 Тоді Марія взяла літру* 12:3 Міра для масла, приблизно 0,3 – 0,5 літра. з дуже дорогим чистим нардовим миром, намастила ноги Ісуса й своїм волоссям обтерла Його ноги. І дім наповнився пахощами мира. 4 Але Юда Іскаріот, один з Його учнів, який мав Його зрадити, сказав:
5 ―Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати бідним?
6 Він казав так не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був злодієм. Йому було доручено носити скриню з грошима, але він брав із неї гроші.
7 Ісус сказав:
―Залиши її, вона зберігала це на день Мого похорону. 8 Бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди матимете.
9 Тим часом багато юдеїв дізналося, що Він там. Вони прийшли не тільки заради Ісуса, але й подивитись на Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
10 Тоді первосвященники змовилися вбити й Лазаря. 11 Адже багато юдеїв залишало їх і вірило в Ісуса.
Ісус входить у Єрусалим
12 Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, 13 взяли пальмові гілки, вийшли Йому назустріч та викрикували:
«Осанна!»
«Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!»† 12:13 Див. Пс. 117:25-26.
«Цар Ізраїля!»
14 Ісус, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 «Не бійся, дочко Сіону:
Ось Цар твій їде
верхи на молодому ослі».‡ 12:15 Див. Зах. 9:9.
16 Спочатку Його учні не розуміли цього. Але після того, як Ісус був прославлений, вони згадали, що це було написано про Нього й що це збулося з Ним.
17 Люди, які були з Ісусом, коли Він покликав Лазаря з гробу й воскресив його з мертвих, свідчили про це. 18 Тому багато людей вийшли Йому назустріч, бо чули, що Він здійснив це знамення. 19 Тоді фарисеї почали казати один одному: «Бачите, що нічого не допомагає? Ось увесь світ пішов за Ним!»
Ісус говорить про Свою смерть
20 Серед тих, хто прийшов поклонитися на свято, було декілька греків. 21 Вони підійшли до Филипа, який був із Віфсаїди, що в Галілеї, і просили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса». 22 Филип пішов і сказав Андрієві, і тоді Андрій та Филип розповіли про це Ісусові.
23 Ісус відповів їм:
―Прийшов час прославитись Синові Людському. 24 Істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши в землю, не вмирає, то залишається одне. Але якщо вмирає, дає великий врожай. 25 Кожен, хто любить своє життя, втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, збереже його для вічного життя. 26 Хто служить Мені, той повинен слідувати за Мною; і де Я є, там буде і Мій слуга. Якщо хтось буде служити Мені, Мій Отець шануватиме його.
27 Тепер Моя душа стривожена, і що Мені сказати? Отче, врятуй Мене від цієї години? Але саме заради цієї години Я і прийшов. 28 Отче, прослав Своє ім’я!
Тоді почувся голос із неба: «Я прославив і знову прославлю!» 29 Натовп, який був там, почувши це, сказав, що прогримів грім, а інші казали, що ангел говорив із Ним.
30 Ісус відповів:
―Не для Мене пролунав цей голос, а для вас. 31 Зараз настав суд для цього світу. Тепер правителя цього світу буде вигнано геть. 32 Але коли Я буду піднятий від землі, Я всіх притягну до Себе.
33 Він сказав це, щоб показати, якою смертю має померти.
34 Тоді люди сказали Йому:
―Ми чули із Закону, що Христос житиме вічно.§ 12:34 Див. Пс. 88:37-38; Іс. 9:6-7; Єз. 37:25; Дан. 7:13-14. Як же Ти кажеш, що «Син Людський має бути піднятий?» Хто Цей Син Людський?
35 Тоді Ісус сказав їм:
―Світло ще трохи часу буде з вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб темрява не охопила вас. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде. 36 Повірте у світло, поки у вас є світло, щоб ви стали синами світла.
Ісус закінчив говорити і, відійшовши, скрився від них.
Юдеї не вірять в Ісуса
37 Незважаючи на те, що Він зробив перед ними стільки знамень, вони не вірили в Нього. 38 Так здійснилося слово пророка Ісаї, який сказав:
«Господи, хто повірив почутому від нас
і кому відкрилася рука Господня?»* 12:38 Див. Іс. 53:1.
39 Не могли повірити ще й тому, що, як сказав Ісая:
40 «Він зробив сліпими їхні очі
і закам’янілими їхні серця,
щоб вони не бачили очима,
і не розуміли серцем,
і не навернулися, щоб Я зцілив їх».† 12:40 Див. Іс. 6:10.
41 Ісая сказав це, адже побачив Його славу й говорив про Нього.‡ 12:41 Див. Іс. 6:1-3.
42 Навіть серед керівників багато хто повірив у Ісуса. Але через фарисеїв вони не визнавали своєї віри, щоб їх не вигнали із синагоги. 43 Адже вони любили людську славу більше за Божу славу.
44 Ісус голосно промовив:
―Хто вірить у Мене, той вірить не тільки в Мене, але й у Того, Хто послав Мене. 45 Той, хто бачить Мене, бачить і Того, Хто послав Мене. 46 Я – світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не залишався в темряві. 47 Якщо хтось чує Мої слова, але не дотримується їх, Я не суджу його. Адже Я прийшов не судити світ, а спасти його. 48 Для того, хто відкидає Мене й не приймає Моїх слів, є суддя. Слово, яке Я сказав, судитиме його останнього дня. 49 Бо не від Себе Я говорив, але Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що сказати і як казати. 50 Я знаю, що Його заповідь – це вічне життя. Тому все, що кажу, Я кажу саме так, як сказав Мені Отець.