1 Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану, і Дух повів Його в пустелю. 2 Сорок днів спокушав Його диявол, і увесь цей час Ісус нічого не їв. Коли ж ці дні закінчилися, Він зголоднів.

3 Тоді диявол промовив до Нього:

―Якщо Ти Син Божий, скажи ось цьому каменю, щоб став хлібом!

4 Ісус відповів йому:

―Написано:

5 Тоді, вивівши Його на високу гору, диявол в одну мить показав Йому всі царства світу 6 й сказав Йому:

―Тобі віддам усі ці царства, всю владу й славу, бо вони передані мені, і кому я хочу, тому й віддаю їх. 7 Якщо Ти тільки поклонишся переді мною, усе буде Твоїм!

8 Ісус відповів:

―Написано:

9 Тоді диявол повів Його до Єрусалима й, поставивши на покрівлю Храму, сказав Йому:

―Якщо Ти Син Божий, кинься вниз із цього місця, 10 бо написано:

12 Ісус сказав у відповідь:

―Сказано: «Не спокушай Господа Бога твого!»§ 4:12 Див. Повт. 6:16.

13 Закінчивши всі ці спокушання, диявол залишив Його до певного часу.

14 Ісус повернувся в силі Духа до Галілеї, і чутка про Нього розійшлася по всій околиці. 15 Він навчав у їхніх синагогах, і всі Його прославляли.

16  Ісус прийшов до Назарета, у місто, де Він виріс. У день Суботній, за Своїм звичаєм, увійшов у синагогу й встав, щоб читати. 17 Йому дали книгу пророка Ісаї, і Він, розгорнувши її, знайшов місце, де було написано:

20 І, згорнувши книгу, віддав її служителю та сів. Очі всіх у синагозі були звернені на Нього.

21 Тоді Він почав говорити до них:

―Сьогодні здійснилося Писання, яке ви чули.

22 Усі присутні говорили добре про Нього й дивувалися словам благодаті, які Він казав. Вони запитували:

―Хіба це не син Йосифа?

23 Він сказав їм:

―Ви, безперечно, скажете Мені це прислів’я: «Лікарю, спочатку зцілися Сам! Зроби тут, на своїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі».

24 І продовжив:

―Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на своїй батьківщині. 25  Та істинно кажу вам: багато вдів було за днів Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців і коли настав великий голод на всій землі, 26  але до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську. 27  І багато прокажених було в Ізраїлі за часів пророка Єлисея, але жоден із них не очистився, окрім Неємана-сирійця.† 4:27 Див. 2 Цар. 5:1-14.

28 Почувши це, усі в синагозі наповнилися гнівом. 29 Вони піднялися, вивели Його з міста та повели до краю гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоби скинути Його. 30 Але Ісус, пройшовши крізь натовп, віддалився.

31 І прийшов Він до галілейського міста Капернаума та навчав людей у Суботу. 32 Усі дивувалися Його вченню, бо слова Його мали владу.

33 У синагозі був чоловік, котрий мав демона, нечистого духа, і він голосно закричав:

34 ―Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов знищити нас? Я знаю, Хто Ти – Святий Божий!

35 Але Ісус наказав йому:

―Замовкни та вийди з нього!

І демон, кинувши його на середину, вийшов із нього, не заподіявши йому жодної шкоди.

36 Усіх охопило здивування, і казали одне до одного: «Що це за вчення таке, що владою та силою наказує нечистим духам, і вони виходять?»

37 І розійшлася чутка про Ісуса по всіх навколишніх місцях.

38 Вийшовши з синагоги, Ісус пішов у дім Симона. А теща Симона була в сильній гарячці; і попросили Його за неї. 39 Підійшовши до неї, Він наказав гарячці відійти, і хвороба залишила її. Жінка негайно встала та почала прислуговувати їм.

40 Коли заходило сонце, усі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до Ісуса, і, покладаючи руки на кожного, Він зцілив їх. 41 З багатьох вигнав демонів, але вони викрикували: «Ти – Син Божий!» Він же не дозволяв демонам говорити, бо вони знали, що Він – Христос.

42 На світанку Він вийшов та пішов у пустинне місце. Люди шукали Його й, коли знайшли, намагалися затримати, щоб Він не йшов від них. 43 Але Він казав їм: «І в інших містах Я повинен звіщати Добру Звістку про Царство Боже, адже для цього Я посланий».

44 І продовжував проповідувати в синагогах Юдеї.