1 Ісус вийшов звідти та прийшов на Свою батьківщину, а Його учні йшли за Ним. 2 Коли настала Субота, Він почав навчати людей у синагозі. Багато з тих, хто слухав Його, казали:

«Звідки в Нього це? Що це за мудрість дана Йому? Як такі чудеса творяться Його руками? 3 Хіба Він не тесля, син Марії? Хіба Він не брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба Його сестри не серед нас?»

І вони спокушалися через Нього.

4 Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині, серед своїх родичів та у своєму домі». 5 І не зміг там зробити жодного чуда, тільки зцілив кількох хворих, поклавши на них руки. 6 І дивувався через їхнє невір’я.

Потім Ісус ходив по навколишніх селах і навчав. 7 Покликавши до Себе дванадцятьох, Ісус почав надсилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами. 8  Ісус наказав їм: «Не беріть у дорогу ні хліба, ні торбини, ні грошей у пояс, а тільки одну палицю. 9  Взуйте сандалії й не беріть двох сорочок». 10 Потім додав: «Коли увійдете в дім, там залишайтесь, поки не вийдете звідти. 11  Коли ж десь вас не приймуть або не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»

12 Вони пішли та проповідували, щоб люди покаялись, 13 і виганяли багатьох демонів, а багатьох хворих помазували олією та зцілювали.

14 Цар Ірод почув про Ісуса, оскільки Його ім’я ставало все більш відомим. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього». 15 Інші казали: «Це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один зі стародавніх пророків».

16 Але Ірод, почувши це, казав: «Іван, якого я стратив, воскрес із мертвих». 17 Бо Ірод, надіславши схопити Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, з якою він одружився. 18 Іван казав Іродові: «Не годиться тобі одружуватися з дружиною твого брата!» 19 Іродіада була ворожою до Івана та бажала вбити його, але не могла. 20 Адже Ірод боявся Івана і, знаючи, що він чоловік праведний та святий, захищав його. Слухаючи Івана, він дуже непокоївся, однак слухав його з насолодою.

21 Та настав сприятливий день, коли Ірод святкував свій день народження й влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та старійшин із Галілеї. 22 Дочка Іродіади увійшла до них та затанцювала, і так сподобалась Іродові й тим, що сиділи разом із ним за столом, що цар сказав дівчині:

―Проси все, що бажаєш, і я дам тобі.

23 І поклявся їй:

―Усе, що тільки попросиш, дам тобі, навіть і пів царства.

24 Вона вийшла та запитала в матері:

―Що мені просити?

Її мати відповіла:

―Голову Івана Хрестителя.

25 Тоді вона відразу увійшла до царя та просила:

―Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя.

26 Цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, не схотів відмовити їй. 27 Тож цар відразу надіслав охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов до в’язниці та відрубав Іванові голову, 28 приніс її на блюді та віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері. 29 Коли про це довідались учні Івана, то прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю.

30 Апостоли повернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що зробили і як багато навчили людей. 31  Ісус сказав їм: «Ідіть тепер у пустинне місце та відпочиньте трохи». Адже багато було тих, хто приходив та відходив, і вони не мали часу навіть поїсти.

32 Тож відпливли на човні в пустинне місце, щоб бути на самоті. 33 Але люди побачили їх та впізнали, тож побігли пішки з усіх міст та дісталися до того місця раніше за них. 34 Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей і змилосердився над ними, тому що вони були, як вівці, що не мають пастуха.* 6:34 Див. Чис. 27:17; 1 Цар. 22:17; 2 Хр. 18:16; Зах. 10:2. І почав їх багато навчати.

35 Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали:

―Тут пустинне місце, і година вже пізня. 36 Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти.

37 Але Він сказав їм:

―Ви дайте їм їсти!

Вони запитали:

―Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв† 6:37 Динарій був звичайною платою за робочий день. і дати їм їсти?

38  Ісус сказав їм:

―Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться!

Дізнавшись, вони сказали:

―П’ять хлібів та дві рибини.

39 Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві. 40 І розсадили їх групами по сто та по п’ятдесят осіб. 41  Ісус узяв ті п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини. 42 Усі їли та наситилися, 43 і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби. 44 Тих, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків.

45 Відразу після цього Ісус звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік до Віфсаїди, а Він тим часом відпустить людей. 46 Відпустивши народ, Ісус пішов на гору, щоб помолитися.

47 Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він залишився сам на березі. 48 Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі‡ 6:48 Тобто між третьою та шостою годинами.Ісус, ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.§ 6:48 Або: і хотів уже наблизитися до них. Однак не виключено, що текст натякає на Старий Заповіт, коли Бог явив Свою славу перед Мойсеєм. Див. Вих. 33:19, 22. 49 Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали. 50 Адже всі, хто Його бачив, були налякані. Ісус відразу заговорив до них: «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!» 51 Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися, 52 адже не зрозуміли чуда з хлібами: їхнє серце було закам’яніле.

53 Перепливши море, вони прибули до Генезаретської землі й причалили. 54 Коли вони вийшли з човна, люди відразу впізнали Ісуса. 55 Вони оббігли всю ту околицю й почали на носилках приносити до Нього хворих. 56 І куди б Він не заходив, – у села, міста або хутори, – скрізь на майдани виносили хворих і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу; і всі, хто торкався, зцілялися.