Книга 2
41
Пс. 41–71
1 Керівнику хору. Повчання синів Кореєвих.
2 Як олень лине до потоків води,
так душа моя лине до Тебе, Боже.
3 Душа моя спрагла Бога, живого Бога.
Коли ж прийду я й постану перед Богом?
4 Сльози мої були для мене хлібом вдень і вночі,
коли говорили мені щодня:
«Де твій Бог?»
5 Ось про що я згадую, і виливається від туги душа моя:
коли проходив я у велелюдній ході,
підступаючи до дому Божого
із вигуками радості й слави
серед святкового натовпу.
6 Чому ти сумуєш, душе моя,
і чому журишся в мені?
Сподівайся на Бога,
адже я ще прославлятиму Його –
мого Спасителя!
7 Боже мій, за Тобою сумує душа моя,
тому я згадую про Тебе
із землі Йордану,
із висот Хермону, з гори Міцар.
8 Безодня до безодні кличе
шумом Твоїх водоспадів;
усі Твої буруни та хвилі
пройшли наді мною.
9 Удень заповість Господь Своїй милості прийти до мене,
а вночі у мене лине Йому пісня,
молитва Богові мого життя.
10 Скажу-но я Богові, скелі моїй:
«Чому Ти забув мене?
Чому я ходжу понуро,
пригнічений ворогом?»
11 У кістках моїх – виснаження;
глузують з мене мої супротивники,
щодня промовляючи до мене:
«Де твій Бог?»
12 Чому ти сумуєш, душе моя,
і чому журишся в мені?
Сподівайся на Бога,
адже я ще прославлятиму Його –
Спасителя мого й Бога мого.