1 Щиро приймайте слабкого у вірі, без суперечок про спірні думки. 2 Один вірить, що можна їсти все, а інший, слабкий у вірі, їсть лише овочі. 3 Той, хто їсть усе без розбору, не повинен зневажати того, хто не їсть, а той, хто не їсть усього, не повинен судити того, хто їсть, адже Бог його прийняв. 4 Хто ти, щоб судити чужого слугу? Його господар вирішує, стоїть він чи падає. Але він буде стояти, бо Господь здатний підтримати його.

5 Хтось вважає один день важливішим від іншого, а хтось вважає всі дні однаковими. Нехай кожний тримається свого переконання. 6 Хто вважає один день особливим, робить це для Господа. Хто їсть м’ясо, той робить це для Господа, бо дякує Богові; і хто не їсть, той теж робить це для Господа й дякує Богові. 7 Бо ніхто з нас не живе для себе й ніхто з нас не помирає для себе. 8 Якщо ми живемо, живемо для Господа, і якщо вмираємо, вмираємо для Господа. Отже, чи живемо, чи вмираємо, ми належимо Господеві. 9 Бо саме для цього Христос помер і воскрес, щоб бути Господом як мертвих, так і живих.

10 Тоді чому ти осуджуєш свого брата? Або чому ти зневажаєш свого брата? Адже всі ми будемо стояти перед судом Божим. 11 Бо написано:

13 Тому не будемо осуджувати одне одного. Краще постановіть не ставити жодної перешкоди чи спокуси братові. 14 Я знаю й повністю переконаний у Господі Ісусі, що нічого не є нечистим саме по собі. Але якщо хтось вважає щось нечистим, то для того це нечисте. 15 Якщо твій брат засмучений через твою їжу, то ти більше не дієш по любові. Не знищуй своєю їжею того, за кого помер Христос. 16 Не допускайте, щоб зневажалося те добре, що у вас є. 17 Бо Царство Боже – це не їжа та пиття, а праведність, мир та радість у Святому Дусі, 18 бо кожен, хто служить Христу таким чином, той до вподоби Богові й шанований людьми.

19 Отже, дбаймо про те, що веде до миру та взаємного збудування. 20 Не руйнуйте Божого діла заради їжі. Уся їжа чиста, але погано, якщо людина їсть так, що спричиняє цим комусь спотикання. 21 Краще не їсти м’яса, не пити вина й не робити чогось, через що брат твій спотикається, спокушається чи слабне.

22 Отже, віру, яку ти маєш, зберігай між собою і Богом. Блаженний той, хто не засуджує себе за власне рішення. 23 Але хто має сумніви, коли їсть, той вже засуджений, бо поводиться не відповідно до віри, а все, що не від віри, – це гріх.† 14:23 Після цього вірша деякі рукописи містять текст – 16:25-27.