1 Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами, 2 дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого. 3 Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших. 4 Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха, 5 і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: “Сину мій, не гордуй караннем Господнїм, анї слабни, докореншій від Нього; 6 кого бо любить Господь, карає; і, бє всякого сина, котрого приймає.” 7 Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карав батько? 8 Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не си ни. 9 Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо? 10 Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його. 11 Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди. 12 Тим же “зомлїлі руки і зомлїлі коліна випростайте”, 13 і “стежки праві робіте ногами вашими”, щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось. 14 Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога, 15 наглядаючи, щоб хто не відпав од благодатй Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі; 16 щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє. 17 Знаєте бо, що і опісля, як схотїв васлїдувати благословенне, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його. 18 Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі, 19 і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово: 20 (бо не видержали наказу: “Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий.” 21 І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: “Я в страсї і трепеті.”) 22 А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів, 23 до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всіх, Бога, і до духів праведників звершених, 24 і до Посередника завіта, нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляв лучче, нїж Авелева. 25 Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі”, то геть більше ми, одрікшись небесного, 26 котрого голос тоді захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: “Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом.” 27 Се ж: “ще раз” показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме. 28 Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою тре-5а нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом 29 Бо наш Бог - огонь пожирающий.