1 А Йов відповів та й сказав: 2 Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої... 3 О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування! 4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами, 5 розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені. 6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене! 7 Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді. 8 Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу, 9 на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю... 10 А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду! 11 Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив. 12 Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його. 13 Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить: 14 бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це! 15 Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його... 16 А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив, 17 бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!