1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу! 2 Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу. 3 Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових! 4 Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг. 5 Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась, 6 безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами, 7 від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона, 8 виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї. 9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити. 10 Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами, 11 напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою. 12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок. 13 Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься. 14 Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, 15 і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє. 16 Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив, 17 що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його. 18 Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам. 19 і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід. 20 Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна, 21 ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи. 22 Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх. 23 Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора. 24 Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля! 25 Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика! 26 Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі. 27 Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав. 28 Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються. 29 Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху. 30 Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі. 31 Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь! 32 Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони! 33 Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу! 34 Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти! 35 Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!