Від Марка.
3.
І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку. 
І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його. 
І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині. 
І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали. 
І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга. 
І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити. 
Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї, 
і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него. 
І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него. 
Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги. 
А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий. 
І остро грозив їм, щоб Його не виявляли. 
І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него. 
І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, 
і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси. 
І дав Симонові імя Петр; 
та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові; 
та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця, 
та Юду Іскариодького, що зрадив Його. 
Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти. 
І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі. 
А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси. 
І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти? 
І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те. 
І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая. 
І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому. 
Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить. 
Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили; 
хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду: 
бо казали: Духа нечистого має. 
Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. 
І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. 
І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої? 
І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої! 
Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.