Від Луки.
20.
І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими, 
і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю? 
Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені: 
Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей? 
Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому? 
Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк. 
І відказали, що не знають, звідкіля. 
А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю. 
Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час. 
І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні. 
І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні, 
І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали. 
Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся. 
Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє. 
І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника? 
Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже! 
Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла? 
Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його. 
І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав. 
І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій. 
І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш. 
Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї? 
Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте? 
Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве. 
Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові 
І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали. 
Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його, 
говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму. 
Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний. 
І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний. 
І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали. 
Опісля ж усїх умерла й жінка. 
Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку. 
І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж: 
которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: 
бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши. 
А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова. 
Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть. 
Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси. 
І більш не сьміли питати Його нї про що. 
Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів? 
А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, 
доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх. 
Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його? 
Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм: 
Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах; 
що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.