Від Луки.
22.
Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха. 
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу. 
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти. 
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм. 
І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати. 
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу. 
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня. 
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти. 
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити? 
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде. 
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти? 
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте. 
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху. 
І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним. 
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки: 
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві .Божому. 
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі: 
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде. 
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин. 
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде. 
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї. 
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його! 
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити. 
Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим. 
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся. 
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга. 
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга. 
Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх. 
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство, 
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих. 
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю; 
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. 
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти. 
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене. 
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого. 
Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч. 
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся. 
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі. 
І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його. 
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу. 
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся, 
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде. 
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його. 
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю. 
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку, 
і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу. 
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його. 
Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш? 
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем? 
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. 
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його. 
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями? 
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви. 
Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки. 
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них. 
Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був. 
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його. 
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї. 
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він. 
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень. 
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі. 
І вийшовши геть Петр, заплакав гірко. 
А чоловіки, що держали Ісуса насьміхалиеь із Него, бючи. 
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе. 
І иншого багато, хуливши, казали на Него. 
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи: 
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри; 
воли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите. 
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої. 
І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я. 
Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.