1 до коринтян.
3.
І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї. 
Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні. 
Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тілесні ви й хиба не чоловічим робом ходите? 
Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тілесні ви? 
Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь. 
Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив. 
Тим то ніщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог. 
Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм труді. 
Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля. 
По благодаті Божій, даній мені, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дпвить ся, як він будує. 
Иншої бо підвалини ніхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос. 
Коли ж хто будує на сій підвалині з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, - 
кожного діло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огні відкриеть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує. 
Коди робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду. 
Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь. 
Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас ? 
Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви. 
Нехай ніхто себе не обманює. Коли хто між вами здасть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим. 
Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх. 
І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні. 
Тимже нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше: 
Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше, 
ви ж Христові, а Христос Божий.