1 до коринтян.
15.
Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли, 
котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували. 
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, 
і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням, 
і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом. 
Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись, 
Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам. 
На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї. 
Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу. 
Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною. 
Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували. 
Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих? 
Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес; 
коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша. 
І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають. 
Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав. 
А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших 
Тоді й померші в Христї погибли. 
Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей. 
Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся. 
Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й вос-кресенне з мертвих. 
Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають. 
Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його. 
Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу. 
Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його. 
Останній ворог зруйнуєть ся - смерть. 
Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все. 
Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому. 
Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих? 
Чого ж і ми небезпечимось всякого часу? 
Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господі нашому. 
Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в ЄФесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо. 
Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї. 
Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю. 
Та хто-небудь скаже: Як у стануть мертві? і в якому тїлї прийдуть? 
Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре. 
І що сїєш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше. 
Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насїнню своє тіло. 
Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства. 
(Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних. 
Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою. 
Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлінню. 
Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї. 
Сїєть ся тїло душевне, устає тіло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне. 
Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим. 
Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім. 
Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба. 
Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. 
І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного. 
Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїнне незотлїння не наслїдить. 
Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось. 
У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось. 
Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте. 
Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїнне і смертне се одягнеть ся в без-смертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою. 
Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда? 
Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон. 
Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа. 
Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем.