2 до коринтян.
1.
Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всій Ахаї: 
Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. 
Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи, 
що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утішаємось самі від Бога. 
Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшенне наше. 
Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннем тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утїшення і спасення. 
І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення. 
Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надії й жити. 
Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих, 
котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме, 
за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннем многих, многі за нас і дякували. 
Се бо хвала наша, сьвідченне совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас. 
Не инше бо пишеш вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте, 
як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам; яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа. 
І в сій певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали, 
а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониі прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею. 
Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тілу задумую, щоб було в мене то так - так, то, ні - нї. 
Вірен же Бог, що слово наше до вас не було “так” і “нї”. 
Бо Син Божий Ісус Христос, вам вами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеем, не був “так” і “нї”, а було у Йому “так”. 
Бо, скільки обітниць Божих, то (все) в Йому “так” і в Йому “амінь”, на славу Божу через нас. 
Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог, 
Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших. 
Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт. 
Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.