До галатів. 1. Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих), і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким: Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа вашого Ісуса Христа, що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого, котрому слава на віки вічні. Амінь. Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє. Воно то не друге, та в такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове. Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема. Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема. Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим. Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку. Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа. Чували бо про життє мов колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її, і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів. Як же зводив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю, відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю, анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск. Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день. Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього. Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю. Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські, був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї, а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствуе віру, що колись руйнував, і прославляли у мені Бога.