До ефесян.
2.
І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими, 
в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору, 
між котрими й ми всі жили колись у хотінню тіла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дітьми гнїва, як і инші. 
Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас, 
і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені), 
і воскресив з Ним, і дав нам сидіти вкупі на небесних (місцях) у Христї Ісусї, 
щоб показав у віках грядущих безмірне багацтво благодати своєї благостю до нас через Ісуса Христа. 
Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар; 
не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся. 
Його бо ми твориво, сотворені в Христї Ісусї на добрі дїла, котрі наперед призначив Бог, щоб ми в них ходили. 
Тим же споминайте, що ви (були) колись погане в тїлї, звані необрізаннєм від рекомого обрізання у плотї, рукотвореного; 
що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надії і безбожні в сьвітї. 
Тепер же в Христї Ісусї ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христовою. 
Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стіну; 
вражду тілом своїм, закон заповідей наукою обернув у ніщо, щоб з двох зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир, 
і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому; 
і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким, 
тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця. 
Тим-же оце вже ви більш не чужі і захожі, а товариші сьвятим і домашні Божі; 
збудовані на підвалиш апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос; 
на котрому вся будівля, докупи споєна, росте в церкву сьвяту в Господї. 
На Ньому й ви вбудовуєтесь на оселю Божу Духом.