Приповісті.
11.
Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба. 
Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість. 
Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить. 
Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює. 
Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою. 
Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю. 
При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної. 
Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде. 
Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні. 
Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає. 
Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується. 
Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить. 
Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає. 
Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває. 
Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний. 
Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть. 
Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє. 
Чинить діло безвартне безбожний, хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує. 
Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерти зближається. 
Серцем лукаві огида для Господа, а хто в неповинності ходить Його уподоба. 
Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде. 
Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна, позбавлена розуму. 
Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів. 
Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє. 
Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він. 
Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову. 
Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно. 
Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя. 
Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде, а дурноголовий розумному стане рабом. 
Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває. 
Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!