Приповісті.
29.
Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому. 
Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ. 
Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток. 
Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його. 
Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить. 
У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться. 
Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це. 
Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів. 
Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає. 
Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу. 
Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує. 
Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його! 
Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює. 
Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди. 
Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою. 
Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок. 
Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі. 
Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний. 
Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає. 
Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй! 
Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний. 
Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин. 
Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом. 
Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє. 
Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний. 
Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини. 
Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.