Псалми.
2.
Чому бентежаться народи і племена задумують марне? 
Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця. 
«Розірвемо їхні кайдани, – кажуть вони, – скинемо їхні пута!» 
Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них. 
Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям люті Своєї настрашить їх: 
«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою». 
Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе. 
Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі. 
Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, виріб гончаря, розіб’єш їх». 
Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі! 
Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням. 
Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!