Псалми.
29.
Псалом. Пісня Давидова на посвячення дому. 
Величатиму Тебе, Господи, бо Ти витягнув мене із безодні й не дав ворогам моїм порадіти над моїм падінням. 
Господи, Боже мій, я волав до Тебе, і Ти зцілив мене. 
Господи, Ти вивів мою душу із царства мертвих, зберіг моє життя, щоб я не зійшов у провалля. 
Співайте Господеві, вірні Йому, славте пам’ять Його святині. 
Адже гнів Його триває лише мить, тоді як прихильність Його – на все життя. Звечора й усю ніч може тривати плач, але на ранок – вигуки радості. 
У добробуті перебуваючи, сказав я: «Не захитаюся повіки». 
Господи, через Твою прихильність до мене Ти зробив гору мою непохитною твердинею. Та як тільки сховав Ти Своє обличчя, я збентежився. 
До Тебе, Господи, я кличу, і Володаря мого благаю. 
Яка користь від того, що кров моя проллється, що зійду я до ями погибелі? Хіба славитиме Тебе порох мерця? Чи звіщатиме він Твою істину? 
Почуй, Господи, і помилуй мене! Господи, будь мені помічником! 
Ти ридання моє перетворив на веселий хоровод, зняв із мене лахміття й підперезав мене радістю, 
щоб слава Тобі звучала й не змовкала. Господи, Боже мій, повіки славитиму Тебе!