Псалми.
62.
Псалом Давидів, коли він був у пустелі Юдейській. 
Боже, Ти – мій Бог, Тебе я пристрасно шукаю. Душа моя спрагла Тебе, тіло моє тужить за Тобою у землі висохлій і виснаженій, де немає води. 
Так я споглядав Тебе у святилищі, щоб побачити могутність Твою і славу. 
Бо милість Твоя краща від самого життя, тому вуста мої хвалитимуть Тебе. 
Я благословлятиму Тебе, поки житиму, в ім’я Твоє піднесу мої руки. 
Неначе лоєм і олією, насичується душа моя, і вуста мої радісно прославляють Тебе, 
коли я згадую Тебе на моєму ложі, у нічні години роздумую про Тебе. 
Бо Ти був мені допомогою, і в тіні Твоїх крил я радітиму. 
Прилинула до Тебе душа моя, правиця ж Твоя підтримує мене. 
А ті, хто прагне загибелі для душі моєї, нехай зійдуть у глибини землі. 
Нехай віддані мечу, вони стануть здобиччю лисиць. 
Цар же нехай радіє Богом, нехай прославляють Його всі, хто Ним присягає, та замовкнуть вуста тих, хто промовляє неправду.