Псалми.
141.
Роздуми Давидові, коли він був у печері. Молитва. Голосно до Господа волаю, голосно Господа благаю. 
Виливаю перед Ним скаргу мою, розповів Йому про скорботу свою. 
Коли знемагав у мені дух, Ти знав стежину мою. На дорозі, якою я йшов, вони сховали для мене пастку. 
Поглянь, Господи, праворуч і побач: ніхто не впізнає мене, загинув притулок мій, нікому немає діла до душі моєї. 
До Тебе волаю я, Господи, кажучи: «Ти – пристановище моє, доля моя на землі живих». 
Прислухайся до волання мого, бо знемігся я дуже; визволи мене від моїх переслідувачів, адже вони сильніші за мене. 
Виведи з в’язниці душу мою, щоб прославити мені ім’я Твоє. Зберуться праведні довкола мене, коли Ти мені віддячиш.