Псалми.
145.
Алілуя! Хвали, душе моя, Господа! 
Буду Господа хвалити все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу. 
Не покладайте надії на мужів шляхетних, на людину, у якій немає порятунку. 
Дух її виходить, і вона повертається в землю, – у той же день зникають усі її задуми. 
Блаженний той, чия допомога – Бог Яковів, хто надію покладає на Господа, Бога свого, 
Того, Хто створив небеса, землю, море й усе, що наповнює його, Хто вічно береже вірність Свою; 
Того, Хто правосуддя чинить для пригнічених, дає хліб голодним. Господь звільняє в’язнів, 
Господь відкриває очі сліпим, Господь випростовує зігнутих, Господь любить праведних. 
Господь оберігає приходьків, сироту й вдову підтримує, а дорогу нечестивих викривлює. 
Буде царювати Господь повіки, Бог твій, Сіоне, – з роду в рід. Алілуя!