Матвія.
14.
У той час тетрарх Ірод почув про Ісуса 
та сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель. Він воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього». 
Бо Ірод, схопивши Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, 
тому що Іван казав йому: «Не годиться тобі одружуватися з нею!» 
Ірод бажав би вбити його, але боявся народу, який вважав Івана пророком. 
Коли святкували день народження Ірода, дочка Іродіади станцювала серед гостей і сподобалася Іродові. 
За це він клятвою обіцяв дати їй усе, що вона тільки попросить. 
Вона ж, навчена своєю матір’ю, сказала: «Дай мені на блюді голову Івана Хрестителя». 
Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, наказав виконати її бажання. 
Він надіслав людей до в’язниці відрубати Іванові голову. 
Його голову принесли на блюді та віддали дівчині, а вона віднесла її своїй матері. 
Після того учні Івана прийшли, забрали його тіло та поховали, а потім прийшли та сповістили про це Ісуса. 
Коли Ісус почув це, то сів у човен та відплив звідти в пустинне місце, щоб бути на самоті. Але люди з різних міст, дізнавшись про це, пішли пішки за Ним. 
Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними та зцілив їхніх хворих. 
Коли настав вечір, Його учні підійшли й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня, відпусти людей, щоби пішли в села та купили собі їжу. 
Ісус же сказав їм: ―Не треба їм іти, ви дайте їм їсти! 
Вони відповіли Йому: ―Ми тут маємо лише п’ять хлібів та дві рибини. 
Він сказав: ―Принесіть їх Мені! 
Ісус наказав людям посідати на траву. Потім узяв п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав хліби учням, а учні роздали людям. 
Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять повних кошиків залишків. 
Тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. 
Відразу після цього Ісус звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік раніше за Нього, поки Він відпустить людей. 
А відпустивши людей, Ісус зійшов на гору, щоб помолитися на самоті. Коли настав вечір, Він залишився там один. 
Човен віддалився вже далеко від берега, і через супротивний вітер його почали кидати хвилі. 
О четвертій сторожі ночіІсус пішов до Своїх учнів, ідучи по воді. 
Побачивши, що Він іде по воді, учні жахнулись і з переляку закричали: «Це привид!» 
Але Ісус тієї ж миті заговорив до них: ―Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся! 
Тоді Петро сказав у відповідь: ―Господи, якщо це Ти, накажи, щоб я пішов до Тебе по воді! 
Ісус сказав: ―Іди! І, вийшовши з човна, Петро почав іти по воді до Ісуса. 
Але, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути й закричав: ―Господи, спаси мене! 
Ісус, одразу простягнувши руку, схопив його та промовив: ―Маловіре, чому ти засумнівався? 
Коли вони сіли в човен, вітер стих. 
Ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: «Ти істинно – Син Божий!» 
Перепливши море, вони прибули до Генезаретської землі. 
Люди з тієї місцевості впізнали Ісуса та надіслали звістку по всій околиці. До Нього принесли всіх хворих 
і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу, і всі, хто торкнувся, були зцілені.