Луки.
23.
Усе зібрання піднялося, і повели Його до Пилата. 
Там почали звинувачувати Його: ―Ми встановили, що Він вводить народ в оману, забороняє сплачувати Кесареві податок і називає Себе Христом, Царем. 
Пилат запитав Його: ―Ти Цар юдеїв? Ісус відповів: ―Ти кажеш це! 
Тоді Пилат сказав первосвященникам та натовпу: ―Я не знаходжу в Цій Людині жодної провини. 
Але вони наполягали кажучи: ―Він підбурює народ, навчаючи всюди в Юдеї, почав із Галілеї, а тепер прийшов сюди. 
Почувши це, Пилат запитав, чи Він галілеянин. 
І дізнавшись, що Ісус із території, яка підвладна Іродові, відіслав Його до Ірода, котрий був у ті дні в Єрусалимі. 
Коли Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо давно бажав побачити Його. Він багато чув про Ісуса та сподівався побачити від Нього якесь знамення. 
І ставив Йому багато запитань, але Ісус нічого не відповідав. 
Первосвященники та книжники, які там стояли, наполегливо звинувачували Його. 
Але Ірод зі своїми воїнами, познущавшись та насміявшись із Нього, одягнув Ісуса в яскраву одежу й відіслав назад до Пилата. 
Того ж дня Ірод і Пилат стали друзями, хоч раніше вони ворогували один з одним. 
Пилат скликав разом первосвященників, старійшин і народ 
та сказав їм: ―Ви привели до мене Цього Чоловіка та сказали, що Він вводить народ в оману. І ось, дослідивши Його перед вами, я не знайшов на Цьому Чоловікові ніякої провини в тому, у чому ви Його звинувачуєте. 
Навіть Ірод, не знайшовши в Ньому жодної провини, відіслав Його назад. Отже, Він не зробив нічого, вартого смерті. 
Тож я Його покараю й відпущу. 
На свято йому треба було відпустити одного з в’язнів. 
Але вони всі разом закричали кажучи: ―Візьми Його! Та відпусти нам Варавву! 
Варавва був ув’язнений за повстання, яке сталося в місті, та за вбивство. 
Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив. 
Але вони продовжували кричати: ―Розіпни, розіпни Його! 
Пилат утретє звернувся до них: ―Яке ж зло Він скоїв? Ніякої провини, вартої смерті, я не знайшов у Ньому! Тож, покаравши Його, відпущу! 
Але вони продовжували кричати та наполягати, щоб Ісуса було розіп’ято. І своїми криками вони домоглися свого. 
Пилат погодився виконати їхню вимогу. 
Він відпустив того, хто за повстання та вбивство був у тюрмі, а Ісуса віддав на розп’яття, як вони вимагали. 
Коли повели Ісуса, то, схопивши Симона з Кирени, що повертався з поля, поклали на нього хрест, щоб він ніс його за Ісусом. 
Серед великого натовпу людей, що йшли за Ним, були й жінки, які плакали та жаліли Його. 
Ісус повернувся до них та промовив: «Доньки Єрусалима, не плачте за Мною, а плачте за собою та за дітьми вашими. 
Бо ось приходять дні, коли скажуть: „Блаженні неплідні, що не народжували й не годували грудьми!“ 
Тоді почнуть говорити горам: „Упадіть на нас!“ і пагорбам: „Покрийте нас!“ 
Бо коли так обходяться із зеленим деревом, то що ж буде із сухим?» 
Разом з Ісусом вели на страту двох злочинців. 
Коли вони прийшли на місце, яке звалося «місце Черепа», там розіп’яли Його й злочинців: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього. 
Ісус же казав: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять!» Коли ж ділили Його одяг між собою, то кидали жереб. 
Народ стояв та дивився. Керівники ж насміхалися з Нього, кажучи: «Інших рятував, нехай врятує Себе, якщо Він Христос, Божий Обранець!» 
Глузували з Нього й воїни. Вони давали Йому кислого вина 
й казали: «Якщо Ти Цар юдеїв, спаси Себе Самого!» 
Над Ним був напис: це цар юдеїв. 
Один із розіп’ятих злочинців богохульствував проти Нього, кажучи: ―Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас! 
А другий відповів, докоряючи йому: ―Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? 
Ми покарані справедливо за те, що зробили, а Цей не зробив нічого поганого. 
І сказав: ―Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє! 
Ісус відповів: ―Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю. 
Було вже близько шостої години, і настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої години. 
Сонце затьмарилось, і завіса в Храмі розірвалася навпіл. 
Ісус, голосно скрикнувши, промовив: «Отче, у руки Твої Я ввіряю дух Мій!» Сказавши це, віддав дух. 
Коли сотник побачив, що сталося, він прославив Бога й сказав: «Цей Чоловік справді був праведником!» 
Весь натовп, який зібрався подивитись на це видовище, побачивши, що сталося, повертався додому, б’ючи себе в груди. 
Усі, хто знав Ісуса, і жінки, які йшли за Ним із Галілеї, стояли поодаль і дивилися на це. 
І був там один чоловік, на ім’я Йосиф, який був членом Синедріону, чоловік добрий та праведний. 
Він не погодився з їхнім планом і рішенням. Йосиф походив з Ариматеї, юдейського міста, та очікував Царства Божого. 
Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса. 
І знявши тіло, обгорнув його у льняну тканину й поклав до гробниці, яка була висічена в скелі, куди ще нікого не хоронили. 
Це був день Приготування до Суботи, яка вже наступала. 
Жінки, які прийшли разом з Ісусом із Галілеї, ідучи за Йосифом, бачили гробницю і як до неї було покладено тіло Ісуса. 
Повернувшись, приготували пахощі та миро. А в Суботу вони відпочили за заповіддю.