Івана.
19.
Тоді Пилат наказав узяти Ісуса й бичувати. 
Воїни сплели вінок із тернини та поклали Йому на голову й одягли Його в багряницю, 
підходили до Нього й казали: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!» І били Його по обличчю. 
Пилат знову вийшов на двір і сказав юдеям: ―Ось я виводжу Його до вас на двір, щоб ви знали: я не знаходжу жодної підстави для Його звинувачення. 
Коли Ісус вийшов із терновим вінком та зодягнений у багряницю, Пилат сказав їм: ―Ось Чоловік! 
Як тільки первосвященники й слуги побачили Його, то закричали: ―Розіпни! Розіпни Його! Пилат сказав їм: ―Візьміть Його ви та розіпніть, бо я не знаходжу ніякої провини в Ньому. 
Юдеї відповіли: ―У нас є Закон, і згідно з цим Законом Він повинен померти, бо Він видає Себе за Сина Божого. 
Коли Пилат почув ці слова, то ще більше злякався. 
Він знов зайшов до преторії і сказав Ісусові: ―Звідки Ти? Але Ісус нічого йому не відповідав. 
Пилат сказав Йому: ―Не говориш зі мною? Ти не розумієш, що я маю владу звільнити Тебе й маю владу розіп’яти Тебе? 
Ісус відповів: ―Ти б не мав влади наді Мною, якби вона не була дана тобі згори. Тому той, хто передав Мене тобі, має більший гріх. 
Відтоді Пилат намагався звільнити Ісуса, але юдеї продовжували кричати: ―Якщо ти Його відпустиш, ти не друг Кесаря. Кожен, хто робить себе царем, виступає проти Кесаря. 
Коли Пилат почув ці слова, він вивів Ісуса й сів на місце судді, що зветься Кам’яний поміст, а єврейською – Гаввата. 
Це був день Приготування Пасхи, було близько шостої години. Пилат сказав юдеям: ―Ось ваш Цар! 
Вони закричали: ―Візьми, Візьми Його геть! Розіпни Його! Пилат запитав: ―Розіп’яти вашого Царя? Первосвященники відповіли: ―У нас немає царя, окрім Кесаря. 
Тоді Пилат віддав Його їм на розп’яття. Тож вони взяли Ісуса й повели. 
Несучи Свій хрест, Він прийшов на місце, що називається «місце Черепа» (єврейською – Голгофа). 
Там Його розіп’яли, а з Ним і двох інших – по одному з обох боків; Ісус був посередині. 
Пилат звелів зробити напис і прикріпити до хреста. На ньому було написано: ісус назарянин, цар юдеїв. 
Багато юдеїв читали цей напис, бо місце, де був розіп’ятий Ісус, було поблизу міста, а напис був написаний єврейською, латинською та грецькою. 
Юдейські первосвященники сказали Пилатові: ―Не пиши: «Цар юдеїв», але: «Він казав: „Я Цар юдеїв!“» 
Пилат відповів: ―Що написав, те й написав! 
Коли солдати розіп’яли Ісуса, вони взяли Його одяг і поділили на чотири частини, по одній для кожного з них. Його сорочку вони також взяли, але сорочка була не зшита, а цільна, зіткана зверху донизу. 
Тоді вони сказали між собою: «Не будемо її розривати, а киньмо жереб на неї – кому вона дістанеться». Це сталося, щоб збулося сказане в Писанні: «Вони розділили між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб». Тож воїни так і зробили. 
Біля хреста Ісуса стояли Його мати, сестра Його матері, Марія – дружина Клеопова та Марія Магдалина. 
Коли Ісус побачив там Свою матір та учня, якого Він любив і який стояв поруч із нею, промовив до Своєї матері: «Жінко, ось твій син!» 
Потім сказав учневі: «Ось твоя мати!» Відтоді учень узяв її до себе. 
Після цього, знаючи, що тепер усе звершилося, і щоб збулося Писання, Ісус сказав: «Я спраглий!» 
Там була повна посудина з оцтом. Тож вони змочили губку в оцті, настромили її на стебло гісопу та піднесли до вуст Ісуса. 
Спробувавши оцту, Ісус сказав: «Звершилося!» І, схиливши голову, віддав духа. 
Тоді був день Приготування, і юдеї не хотіли, щоб тіла залишалися на хрестах у Суботу, тому що та Субота була великим днем. Тому вони просили Пилата перебити ноги розіп’ятим та зняти їх. 
Воїни прийшли й перебили ноги першому, а потім і другому, розіп’ятому з Ним. 
Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже мертвий, і не стали перебивати Йому ніг. 
Але один із воїнів списом проколов Ісусові бік, і одразу з рани потекли кров і вода. 
Той, хто бачив це, свідчить, і його свідчення правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили. 
Це сталося, щоб збулося Писання: «Жодна Його кістка не буде зламана». 
І, знову ж, в іншому місці Писання каже: «Вони будуть дивитися на Того, Кого прокололи». 
Після цього Йосиф з Ариматеї попросив Пилата віддати йому тіло Ісуса. Йосиф був учнем Ісуса, але таємним, через страх перед юдеями. З дозволу Пилата він прийшов і забрав тіло Ісуса. 
Разом з Йосифом був і Никодим, який раніше приходив до Ісуса вночі. Никодим приніс суміш смирни й алое, приблизно сто літрів. 
Узявши тіло Ісуса, вони загорнули його у льняне полотно з пахощами згідно з юдейськими звичаями поховання. 
На тому місці, де був розіп’ятий Ісус, був сад, а в саду була нова гробниця, у якій нікого ще не було поховано. 
Оскільки був день Приготування до юдейської Суботи й гробниця була поруч, вони поклали туди Ісуса.