1 Коринфян.
2.
Так і я, брати, прибувши до вас, не прийшов звіщати Божу таємницю майстерністю слова або мудрістю, 
адже я вирішив не знати серед вас нічого, окрім Ісуса Христа, і то Його розіп’ятого. 
Я перебував серед вас у слабкості, у страху та у великому тремтінні. 
Моє слово та моя проповідь не полягали в переконливих словах мудрості, а в прояві Духа та сили, 
щоб ваша віра ґрунтувалася не на мудрості людей, а на силі Бога. 
Усе ж таки ми говоримо про мудрість між довершеними, а не про мудрість цього віку й не про керівників цього віку, які проходять. 
Ми говоримо про Божу мудрість, заховану в таємниці, яку Бог заздалегідь призначив для нашої слави перед віками. 
І цієї мудрості не пізнав жоден із правителів цього віку, бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави. 
Але як написано: «Око не бачило, та вухо не чуло, і до серця людського не підіймалося те, що Бог приготував тим, хто любить Його». 
А нам Бог відкрив це через Духа. Адже Дух усе досліджує, навіть Божі глибини. 
І дійсно, хто знає те, що є в людині, як не людський дух, який є в ній? Так само ніхто не знає те, що є в Бозі, окрім Божого Духа. 
Ми ж не маємо духа світу, але Духа від Бога, щоб знати те, що дароване нам Богом. 
І говоримо про це не словами, яких навчає людська мудрість, а словами, вивченими в Дусі, пояснюючи духовне духовним. 
А плотська людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство; і вона не може цього пізнати, адже про це можна судити лише духовно. 
Духовний судить усе, а його ніхто не судить. 
Адже «Хто пізнав задум Господа, щоб порадити Йому?» Ми ж маємо розум Христа.