1 Коринфян.
4.
Нехай люди сприймають нас як слуг Христа й управителів Божих таємниць. 
А від управителів вимагається, щоб кожен був вірний. 
І мене найменше хвилює те, як мене судитимете ви чи людський суд. Навіть більше, я й сам себе не осуджую. 
Моє сумління чисте, але не через це я виправданий: Господь – Той, Хто судить мене. 
Тому нічого не судіть передчасно, поки не прийде Господь, Який освітить заховане в темряві та покаже наміри сердець. Тоді кожен отримає свою похвалу від Бога. 
Це, брати, я відніс до себе та Аполлоса задля вас, щоб від нас ви навчилися, що означає: «Нічого понад те, що написано», аби ви не загордилися один перед одним. 
Адже хто робить тебе особливим? Що ти маєш такого, чого б не отримав? І якщо ти це отримав, чому вихваляєшся, ніби не отримав? 
Ви вже наситилися! Ви вже збагатилися! Ви почали царювати без нас! І хоч би дійсно почали царювати, щоб і ми царювали разом із вами! 
Адже я думаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми в черзі, як призначених для смерті на арені, бо ми стали видовищем для світу, ангелів та людей. 
Ми безумні заради Христа, а ви ж мудреці в Христі! Ми слабкі, а ви сильні! Ви в пошані, а ми знеславлені! 
І досі ми відчуваємо голод та спрагу, ходимо в лахмітті, зносимо побої, не маємо житла, 
виснажуємося, працюючи важко своїми руками. Коли нас проклинають, ми благословляємо; нас переслідують, а ми терпимо; 
коли нас ганьблять, ми підбадьорюємо. Ми стали наче сміття для світу, наче нечистоти для всіх дотепер. 
Я пишу вам це не для того, щоб осоромити вас, а для того, щоб наставити як моїх любих дітей. 
Навіть якби ви мали десять тисяч наставників, батьків у вас небагато. Адже я породив вас у Христі Ісусі через Добру Звістку. 
Тож закликаю вас: станьте моїми послідовниками! 
Тому я послав вам Тимофія, мою улюблену та вірну дитину в Господі. Він нагадає вам мої шляхи в Христі Ісусі, так як я навчаю повсюди, у кожній церкві. 
Деякі загордилися, наче б я не мав прийти до вас. 
Але, якщо Господь забажає, я скоро прийду до вас і побачу не тільки слова, а й силу тих, що загордилися. 
Адже Боже Царство не в слові, а в силі. 
Чого бажаєте: щоб я прийшов до вас із палицею чи з любов’ю та духом лагідності?