1 Коринфян.
8.
А тепер щодо того, що принесено в жертву ідолам: ми знаємо, що «всі маємо знання». Проте знання робить гордим, а любов збудовує. 
Якщо хтось думає, що він щось знає, то він нічого не знає так, як належить знати. 
А якщо хтось любить Бога, той був пізнаний Ним. 
Отже, стосовно їжі, принесеної в жертву ідолам, ми знаємо, що «у світі ідол – це ніщо» і що «немає іншого Бога, крім Єдиного». 
І навіть якщо є на землі чи в небі так звані «боги», адже існує багато «богів» і багато «володарів», 
то для нас є лише один Бог – Отець, з Якого все походить і для Якого існуємо ми, і лише один Володар – Ісус Христос, через Якого все й через Якого ми. 
Але не в усіх є це знання. Деякі, призвичаївшись до ідолів, ще й досі їдять так, наче споживають ідольські жертви, а їхнє сумління, будучи слабким, опоганюється. 
Однак не їжа приведе нас до Бога. Ми не стаємо гіршими, якщо не їмо, і не стаємо кращими, якщо їмо. 
Але будьте уважними, щоб якимось чином ваше право не стало каменем спотикання для слабких. 
Адже якщо хтось побачив, що ти, маючи пізнання, споживаєш їжу в ідольському храмі, хіба його слабке сумління не заохотить їсти те, що принесене ідолам? 
Отже, через твоє знання загине слабкий брат, за якого помер Христос. 
Коли грішите таким чином проти братів і вражаєте їхнє слабке сумління, то грішите проти Христа. 
Тому якщо їжа змушує мого брата спіткнутися, то повік не їстиму м’яса, щоб не змушувати мого брата спіткнутися.