Послання до Филип’ян.
1.
Павло і Тимофій, раби Христа Ісуса. Усім святим у Христі Ісусі, що знаходяться у Филиппах разом з єпископами та дияконами. 
Благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і від Господа Ісуса Христа. 
Я дякую моєму Богові при кожній згадці про вас, 
завжди, у кожній моїй молитві за всіх вас. З радістю молюся 
за вашу участь у поширенні Доброї Звістки з перших днів і донині. 
Адже я впевнений у тому, що Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до Дня Христа Ісуса. 
Це справедливо так думати про вас усіх, адже я ношу вас у серці, і як в моєму ув’язненні, так і в захисті та утвердженні Доброї Звістки ви учасники цієї благодаті разом зі мною. 
Адже Бог мені свідок, що я сумую за всіма вами почуттями Христа Ісуса. 
І за те молюся, щоб ваша любов зростала все більше й більше в пізнанні та всякому розумінні, 
щоб ви могли визначати те, що краще, аби ви були чистими й непорочними в День Христа, 
сповнені плодом праведності через Ісуса Христа на славу й похвалу Бога. 
Брати, хочу, щоб ви знали: те, що сталося зі мною, посприяло поширенню Доброї Звістки, 
оскільки всій імператорській варті та всім іншим стали відомі мої кайдани за Христа, 
і багато братів, які через мої кайдани вірять у Господа, мають ще більшу наснагу безстрашно звіщати Слово. 
Правда й те, що дехто проповідує Христа через заздрість та чвари, а дехто – з доброї волі. 
Одні роблять це з любові, знаючи, що я поставлений захищати Добру Звістку. 
А інші проповідують Христа з самолюбних амбіцій, не щиро, бажаючи зробити ще тяжчими мої кайдани. 
Ну і що? Неважливо, як, удавано чи правдиво, але Христа проповідують, і через це я радію. І надалі радітиму, 
знаючи, що це приведе до мого визволення завдяки вашим молитвам та підтримці Духа Ісуса Христа, 
згідно з моїм ревним очікуванням та моєю надією, що я ні в чому не буду осоромлений, але з усією сміливістю, як завжди, так і нині, Христос буде звеличений у моєму тілі, чи то життям, чи то смертю. 
Бо для мене жити – це Христос, а вмерти – це надбання. 
Але якщо треба жити в тілі, то це означатиме для мене плідну працю. Що ж обрати? Я не знаю! 
Я стиснутий з двох сторін: маю бажання піти й бути разом із Христом, бо так набагато краще, 
однак залишатися в тілі – потрібніше для вас. 
Будучи впевненим у цьому, я знаю, що залишуся та продовжу жити поруч з усіма вами для вашого успіху й радості віри, 
щоб через мене, коли я знову прийду до вас, ваша похвала зросла в Христі Ісусі. 
Тільки живіть згідно із Христовою Доброю Звісткою, щоб, незалежно від того, чи прийду й побачу вас, чи ні, я чув, що ви залишаєтеся в одному дусі й однодушно боретеся за віру Доброї Звістки, 
не даючи супротивникам залякати себе ні в чому. Для них це доказ їхнього знищення, а для вас – спасіння, і це від Бога. 
Адже завдяки Христу вам дарована благодать не тільки вірити в Нього, а й страждати за Нього, 
маючи таку ж боротьбу, яку ви бачили в мене й про яку ви зараз чуєте.