Филип’ян.
2.
Отже, коли є якесь підбадьорення в Христі, коли є якась утіха в любові, коли є якась спільність Духа, коли є якісь щирі почуття та милосердя, 
то доповніть мою радість: майте однакове мислення, однакову любов, будьте однодушні та однодумні. 
Не робіть нічого з самолюбних амбіцій чи з марнославства, а в смиренності вважайте одне одного за вищого від себе, 
дбаючи не лише про самих себе, а й про інших. 
Нехай у вас буде те ж мислення, що й у Христа Ісуса. 
Він, будучи в образі Божому, не вважав, що рівність із Богом треба захопити, 
але принизив Самого Себе, прийнявши образ раба, став подібним до людини і на вигляд як людина з’явився. 
Він упокорив Себе, ставши слухняним до самої смерті, причому смерті на хресті! 
Тому й Бог підніс Його понад усе і дав Йому ім’я, вище від усякого іншого імені, 
щоб перед іменем Ісуса вклонилося кожне коліно на небі, на землі та під землею 
і щоб кожен язик визнав, що Ісус Христос – це Господь на славу Бога Отця. 
Тому, любі мої, оскільки ви завжди були слухняними, і не лише в моїй присутності, але й тепер, коли я відсутній, звершуйте ваше спасіння зі страхом та тремтінням, 
адже Бог є Тим, Хто викликає у вас і бажання, і дію згідно зі Своєю доброю волею. 
Робіть усе без нарікань та суперечок, 
щоб ви стали бездоганними та невинними «Божими непорочними дітьми серед зіпсованого та розбещеного покоління», в якому ви сяєте як світильники у світі, 
тримаючись Слова життя, щоб я міг похвалитися в День Христа, що недаремно біг і недаремно трудився. 
І навіть якщо моя кров буде пролита на додаток до вашої жертви й вірного богослужіння, я радію та веселюся разом із вами усіма. 
Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною! 
Надіюсь у Господі Ісусі, що незабаром пошлю до вас Тимофія, щоб і я міг підбадьоритися вістями про вас. 
Бо я не маю нікого іншого, такого ж відданого душею, хто б так щиро подбав про вас. 
Адже всі шукають свого, а не того, що належить Ісусу Христу. 
Ви знаєте його характер і те, що він служив разом зі мною для Доброї Звістки, немов батько із сином. 
Тож сподіваюся послати його відразу, як тільки дізнаюся, що буде зі мною, 
і я впевнений у Господі, що скоро і сам прийду. 
Також я вважав за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата й товариша в праці та боротьбі, вашого посланця та служителя в моїх потребах. 
Він дуже сумував за всіма вами та був стривожений, що ви почули про його хворобу. 
Він і справді захворів і мало не помер, але Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб мені не довелося мати скорботу за скорботою. 
Тож я послав його якомога швидше, щоб, побачивши його знову, ви зраділи, а я не був таким засмученим. 
Отже, прийміть його з усією радістю в Господі та майте повагу до таких людей, 
адже він мало не помер заради праці для Христа, ризикуючи життям, аби доповнити нестаток вашого служіння мені.