1 Солунян.
3.
Отже, коли ми більше не могли це зносити, то вирішили, що краще самим залишитися в Афінах, 
а до вас послати Тимофія, нашого брата й Божого працівника в поширенні Доброї Звістки Христа, щоб він зміцнив та підбадьорив вас у вашій вірі, 
щоб ніхто не захитався в цих стражданнях, бо ви знаєте, що ми на це призначені. 
Адже коли ми були з вами, то застерігали, що нас будуть переслідувати. І, як ви знаєте, так і сталося. 
Тож, коли я вже не міг це зносити, я послав його дізнатися про вашу віру, чи спокусник не спокусив вас і чи наш труд не був марним. 
Але Тимофій, повернувшись від вас, приніс добру звістку про вашу віру та любов. Він розповів, що ви завжди добрим словом згадуєте про нас і що бажаєте побачити нас, як і ми вас. 
Отже, брати, в усіх наших лихах та стражданнях ми втішилися вашою вірою. 
Адже ми тепер ожили, знаючи, що ви твердо стоїте в Господі. 
Як ми можемо віддячити Богові за вас, за всю радість, яку ми маємо через вас перед Богом? 
Удень та вночі ми ревно молимось, щоб побачити вас знову й додати те, чого не вистачає вашій вірі. 
Тепер нехай наш Бог і Отець і наш Господь Ісус спрямують нашу дорогу до вас. 
Нехай Господь збільшить та примножить вашу любов одне до одного та до всіх інших так, як і ми сповнені любові до вас. 
Нехай Він зміцнить ваші серця, щоб ви були бездоганними та святими перед нашим Богом та Отцем, коли прийде наш Господь Ісус зі всіма своїми святими. Амінь.